З'єднані з Ним подобою смерті Його. Роздуми про життя у смерті Господа Ісуса Христа. І.В. Каргель

Якщо ми виходимо із себе, то для Бога; якщо ж скромні, то для вас. Бо любов Христова охоплює нас, які міркують так: якщо один помер за всіх, то всі померли. А Христос за всіх помер, щоб ті, хто живуть, уже не для себе жили, а для того, хто помер за них і воскрес. Тому відтепер ми нікого не знаємо по плоті; якщо ж і знали Христа по плоті, то нині вже не знаємо. Отже, хто у Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.
 
2 Кор. 5,13-17
 
Серйозний і досить сумний факт зустрічає в наші дні вірний трудівник Господа, перебуваючи в колах дітей Божих. Саме той факт, що багато відкуплених не розпізнають і не займають своє високе і дивовижне становище, дане їм у Христі. З цього випливає, що вони не можуть ані зрозуміти високі вимоги до їхнього життя, поставлені Богом і Його Словом, ані задовольняти їх.
 
У багатьох відношеннях духовно відсталі коринтяни теж перебували колись у цьому становищі. Вони не зайняли живою вірою свого благословенного становища у Христі (2 Кор. 13,5). Тому їхнє повсякденне життя заслуговувало осуду. У них не було жодної сили, жодної здатності прагнути до мети, до почесті вищого звання Божого у Христі Ісусі (Флп. 3,14). Однак вони, можливо, вважали, що їхнє життя віри абсолютно нормальне і повністю в порядку. Апостол же, як вірний слуга Господа, не міг мовчати. Він у своїх двох посланнях вмовляв, звинувачував і карав їх, показуючи їм Божі вимоги відповідно до їхнього високого покликання.
 
Можливо, саме в цей час деякі з них дійшли висновку: «Ця людина багато бере на себе. Він зайшов занадто далеко. Він ставить перед нами занадто високу мету, яку неможливо досягти». Це можна зробити висновок із 13-го вірша, де апостол ніби намагається виправдати себе, кажучи: «Якщо ми виходимо із себе, то для Бога; якщо ж скромні, то для вас».
 
Сьогодні плотські діти Божі думають, що проповідники заходять надто далеко, коли на підставі Слова Божого вимагають від них життя, подібного до життя Христа, далеко від гріха. Можливо, переглядаючи зміст цієї книги, той чи інший читач почуватиметься так само. Однак Павло каже: «Якщо вам здається, що ми заходимо занадто далеко, то ми робимо це для Бога». Це означає, що ми лише висуваємо Його священні вимоги до вас, ми лише вказуємо на Його мету.
 
- Зміст
Передмова
1. Чи не заходимо ми занадто далеко?
2. Смерть Господа - наше звільнення від влади гріха
3. мертвість Ісуса - шлях до життя
4. Смерть Господа - це смерть нашої старої людини
5. Пшеничне зерно, що вмирає
6. Люди, які розіп'яли себе
7. Розп'яття, подібне до великого прикладу
8. Розп'яття - шлях до престолу
9. Що нам необхідно перш за все?