Вплив на історію через піст і молитву. Дерек Прінс

ЗАКЛИК, написаний Президентом Сполучених Штатів Америки про День всенародного смирення, посту і молитви
Резолюцією сенату США, що визнає вищу
владу і справедливе правління Всемогутнього Бога
як над окремими особистостями, так і над народами,
на прохання Президента визначено і призначено «День
загальнонаціонального смирення і молитви». Прямий
обов'язок будь-якого народу, так само, як і кожної окремої
людини, визнавати свою залежність від найвищої волі Творця, у смиренному співчутті сповідувати свої гріхи і злочини, не залишаючи при цьому твердої надії, що щире покаяння тягне за собою милість і прощення; визнавати велику істину, проголошену Священним Писанням і підтверджену всім ходом історії: лише той народ
благословенний, у якого Господь є Бог.
Оскільки ми знаємо, що за Його Божественним встановленням у цьому світі ударам і покаранням
піддаються як окремі особистості, так і цілі народи, то буде справедливим побоювання, що жахливе
лихо, що спіткало нині країну, є не що інше,
як покарання за наші зухвалі гріхи перед завершенням процесу формування нас як єдиного народу.
На нас потоками виливалися щедроти неба. Протягом багатьох років ми були збережені в мирі та добробуті, помножилися числом і зросли в багатстві та силі, як жоден народ в історії.
Але ми забули Бога, забули милосердну руку,
яка зберігала нас у мирі, примножувала, збагачувала
і зміцнювала нас. В омані наших сердець ми
самовпевнено уявили, що всі ці благословення
ми здобули завдяки своїй власній мудрості та
чеснотам. Одурманені безперервним успіхом,
ми стали занадто самовпевненими для того, щоб
відчувати потребу в рятівній благодаті,
занадто загордилися, щоб молитися Богові, Який
створив нас! І зараз нам слід змиритися перед
ображеним нами Спасителем, сповідувати наші національні гріхи і благати про милість і прощення...
Тому, виконуючи вимоги і повністю погоджуючись із поглядами сенату, я цією відозвою
оголошую вівторок 30 квітня 1863 року днем всенародного смирення, посту і молитви. Закликаю весь
народ утриматися в цей день від своїх звичайних
мирських занять і провести служіння у встановлених місцях громадських зібрань, а також у
своїх домівках, зберігаючи себе у святості для Господа і
присвячуючи день смиренному виконанню релігійних
обов'язків, що відповідають цій урочистій нагоді.
Звертаючи серце до істини, будемо перебувати в
виправданій Божественним вченням надії на те,
що одностайний крик народу буде почутий на
небі, а відповіддю стане таке благословення, як прощення гріхів нашого народу і повернення колишнього стану миру і єдності в нашій розділеній і
страждаючій країні.
На підтвердження цього докладаю мою руку і печатку Сполучених Штатів Америки.
Складено у Вашингтоні 30 березня в літо Господнє 1863 року (87-й рік незалежності США).
Авраам Лінкольн, Президент
Вільям Стюард, Державний Секретар
6
Ця відозва зберігається в бібліотеці конгресу в
як додаток № 19 XII тому законоположень XII тома
США. Документ став відповіддю на резолюцію сенату
США і був офіційно складений Авраамом Лінкольном 30 березня 1863 року.
Відозва містить дві взаємопов'язані теми,
які заслуговують на наше ретельне вивчення.
По-перше, вона визнає винятковість благословень, дарованих США, але припускає, що
саме ці благословення дали змогу розвинутися гордості та самовпевненості, що стали причиною виникнення національної кризи. Деякі фрази,
використані в тексті, можуть бути з рівною підставою віднесені і до сьогоднішнього становища країни:
«Ми помножилися числом, зросли в багатстві й силі,
як жоден народ... В омані наших сердець ми
самовпевнено уявили, що всі ці благословення
ми здобули завдяки своїй власній мудрості та
чеснотам... Ми стали занадто самовпевненими... занадто загордилися, щоб молитися Богові, Який створив нас!»
По-друге, відозва недвозначно визнає
вищу владу Бога у справах людей і народів. Вона
зазначає, що над політичними, економічними
і військовими рушійними силами історії діють
духовні, Божественні закони. Тільки визнавши і
дослідивши ці закони, ми можемо змінити долю
нації, відвернути загрозливе їй лихо і сприяти встановленню міцного миру і благополуччя. І, найголовніше, ця відозва встановлює
для народу особливий, практичний шлях вивільнення вищої Божественної сили - через спільну
молитву і піст.

Авраам Лінкольн, автор цього документа, визнаний
одним із найрозумніших і найосвіченіших президентів
США не тільки американцями, а й усім світовим
спільнотою. Він був щиро віруючою і глибоко
переконаною людиною, але ніколи не шукав членства
в якій би то не було християнській деномінації, а
його релігійні погляди жодною мірою не можна назвати нестійкими чи крайніми. Зауважимо, що ця
відозва була не просто плодом особистих переконань
Лінкольна, вона знайшла підтвердження у всього сенату
США.
Але як же нам розцінювати глибокі й одностайні переконання людей такого рангу? Чи можемо ми
відкинути їх як недоречні та застарілі? Зробити
так - значить піддатися необґрунтованому упередженню. Швидше, нам слід уважно і сумлінно розглянути цей документ і проблеми, які він порушує. Чи існує Божественна сила,
яка керує долями народів? Чи може ця
сила може бути вивільнена молитвою і постом?
Вивченню цих проблем присвячена ця книга.
Відповідь буде подано на підставі таких
чотирьох джерел: по-перше, вчення Священного
Писання; по-друге, подій світової історії під час і після Другої світової війни; по-третє, записів
американської історії; по-четверте, мого особистого
досвіду у сфері молитви та посту.
 ДЕРЕК ПРІНС

Зміст

1. Сіль землі 
2. Царство священиків
3. Молитва за уряд 
4. Правителі - Божі ставленики 
5. Я бачив, як силою молитви
творилася історія
6. Піст посилює молитву 
7. Піст дає звільнення і перемогу.
8. Піст передує виливу
Божого пізнього дощу
9. Практичне керівництво до посту 
10. Перше поселення в Америці
закладено постом
11. Всенародні пости в історії
Америки.